Пам’ятки історії та культури – найважливіша частина духовного надбання народу. Збереження їх для майбутніх поколінь – нелегка, але свята справа. Це відповідальне завдання зі збереження та відродження історико-культурної спадщини в Україні виконує корпорація “Укрреставрація” – провідна організація в державі з реставрації пам’яток, яка бере безпосередню участь у відтворенні видатних святинь України. За часи свого існування наша корпорація своїм багатим досвідом, кропіткою працею та високим рівнем майстерності здобула визнання не лише в Україні, а й за її межами.
      Уроки історії свідчать про те, що рівень розвитку суспільства знаходиться в прямій залежності від ставлення до історико-культурної спадщини, адже “хто не знає і не шанує свого минулого, той не має права на майбутнє”.
      Нині в Україні під охороною держави перебуває понад 130 тисяч пам’яток: 57206 – археології, 16797 – архітектури і містобудування, 51364 – історії, 5926 – монументального мистецтва, з них понад 4 тисяч – це пам’ятки національного значення. Два архітектурних заповідника – Софія Київська і Києво-Печерська лавра з ансамблями своїх споруд – та історичний центр міста Львова внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
      Загальновизнано, що пам’ятки старовини – візитна картка будь-якого міста, держави, врешті-решт, це обличчя цілої нації. Адже, саме, в пам’ятках можна простежити історичний шлях, пройдений тою чи іншою державою. На жаль, часові все підвладне: він знищив чимало видатних пам’яток минулого, що стали жертвами землетрусів, воєн, політичних режимів. Були часи, коли скидали хрести, руйнувалися храми, переплавлялися дзвони, а разом із ними зникали і заповіді Божі. Не стало віри – немає Бога, немає духовності.
      Лише по декількох десятиліттях бездуховного поневіряння ми зрозуміли, що без духовності немає добробуту ні в родині, ні в державі. Починаючи з прадавніх часів, людство завжди цікавилось своїм минулим і майбутнім, намагаючись збагнути сьогодення і визначити своє місце в ньому, тому все найцінніше, що дійшло до нас через віки, ми мали зберегти, щоб найкращі традиції минулого не відходили у безвість. Йдеться про збереження історичної пам’яті. І саме на нас – реставраторів – покладена ця почесна і відповідальна місія.
      За роки понад 60-річної діяльності фахівцями корпорації “Укрреставрація” відреставровано і повернуто до життя понад 1500 пам’яток, серед яких всесвітньо відомі Софія Київська, ансамбль Києво-Печерської лаври, Андріївська та Кирилівська церкви, Володимирський собор, Маріїнський палац, Національний театр опери та балету в Києві, оперні театри в Одесі, Львові, Чернівцях, фортеці Кам’янця-Подільського, Хотина і Судака, дерев’яні церкви Дрогобича і Закарпаття та багато ін.
      Головний принцип реставраторів в усьому світі – це консервація об’єктів від подальшого руйнування, мінімальне втручання в першооснову пам’ятки, тому найголовніше наше завдання – не допустити втрати пам’ятки, а відновлюючи чи реставруючи – не спотворити її, зберігши все для прийдешніх поколінь.
      Як не прикро це усвідомлювати, та доля культурного надбання сьогодні залишається не менш трагічною, ніж раніше. Кожна п’ята пам’ятка – в аварійному або незадовільному технічному стані, а економічні фактори сьогодення часто призводять до спотворення старих будівель невдалими перебудовами і надбудовами, до будівництва на місці знесених історичних об’єктів нових споруд, які руйнують масштабність і характер історичного середовища. Протидією комерційному механізму руйнування історичного середовища в Україні має стати розроблена нормативно-правова, законодавча база, яка регулюватиме процеси реконструкції і нового будівництва.
      Проголошення Незалежності України примусило нас подивитися на себе як на європейську державу і повернутися до витоків християнської ідеї, згадати свої святині, зруйновані та понівечені в роки „войовничого атеїзму” бурхливого ХХ століття. Знищили, передусім, ті споруди, які були віхами національної історії та культури.
      Наш шлях до відродження втраченої духовності був досить складним, тривалим і тернистим. Поступово всі ми прийшли до усвідомлення того, що невід’ємною складовою відродження державного є відродження духовне. Прийнята Державна програма відтворення видатних пам’яток історії та культури фактично стала програмою духовного відродження нашого народу, піднесення його національної самосвідомості та культури.
      Своєрідним поштовхом до цього стало відтворення пам’ятника княгині Ользі і спорудження пам’ятників Ярославу Мудрому та Михайлові Грушевському – фундаторам християнства і національної ідеї відродження, а також Олесю Гончару, який, як і вся українська інтелігенція, все своє життя мріяв про відтворення Михайлівського Золотоверхого собору.
      Сьогодні Київ знову має свого небесного покровителя Архангела Михаїла, Божа Матір повернулася в свій Дім – Успенський собор Києво-Печерської лаври, а собор Святого Володимира в Херсонесі знов став колискою християнства. Співають без мікрофонів у Філармонії, стара будівля Залізничного вокзалу – одна з кращих у Європі, Будинок з химерами тепер – Державна резиденція, а відреставровані історичні будівлі Бессарабського кварталу, як і колись, милують око киян.
      Паралельно з відродженням наших споконвічних перлин православ’я відроджувалась й українська школа реставрації, реставраційна наука. Втілюючи Державну програму в життя, нам довелося відтворювати і опановувати стародавні методи зведення храмів, вишуковувати за архівними матеріалами проекти й секрети тогочасних майстрів.
      Цей період ввійде в нашу історію золотими рядками, як згадка нашим нащадкам про силу і міць духу українського народу, джерело духовності якого в його національній культурній спадщині, задля збереження якої працюють і завжди працюватимуть реставратори корпорації.
      Усвідомивши себе незалежною державою, ми ще більше осягнули унікальність своїх культурних здобутків та високу відповідальність за їх збереження. Тому з прийняттям у 2000 р. нового Закону України „Про охорону культурної спадщини”, діяльність реставраторів корпорації сумісно з державними пам’яткоохоронними органами набуває ще більшого значення.
      Реставрація – це мистецтво, яке поєднало в собі високотехнологічні методи та найсучасніші технології, професіоналізм багатотисячного колективу корпорації, який досконало володіє
123 спеціальностями. Саме вони, наші спеціалісти, і є основним капіталом „Укрреставрації”. У складних економічних умовах становлення незалежної України тільки завдяки їх глибокій вірі, надзвичайній відданості своїй справі та високій професійності нам вдалося зберегти єдиний не лише в Україні, а й на території всієї Східної Європи науково-реставраційний технологічний комплекс.
      Корпорація „Укрреставрація” сьогодні – це розгалужена по всій Україні мережа наукових та ремонтно-реставраційних організацій: інститути „УкрНДІпроектреставрація”, „Укрзахідпроктреставрація” та „Укрпроектреставрація”, державний науково-технологічний центр “Конрест”, підприємства з реставрації та відтворення станкового і монументального живопису,
13 обласних реставраційних підприємств з власними виробничими базами та іншими спеціалізованими підприємствами, управління, майстерні, працівники яких з честю несуть почесне ім’я   РЕСТАВРАТОР.
      Маючи першокласні зразки національного творчого генія та сильну вітчизняну школу фахівців-реставраторів, Україна займає гідне місце серед світового співтовариства. Переконливою оцінкою нашої діяльності є „Золота Європейська медаль” (1987 р.) за збереження і реставрацію Софійського Національного заповідника в Києві, Міжнародна премія „Золота торгова марка” (2003 р.) і загальнонаціональна „Вища проба” (2003 р.), сертифікат відповідності вимогам міжнародного стандарту якості ISO 9001:2000 (2005 р.), звання і нагороди членів колективу корпорації, серед яких народні архітектори України, заслужені будівельники, архітектори, фахівці різних спеціальностей, дійсні члени Академії будівництва України та Академії архітектури України, кандидати наук тощо.
      Науковий, проектний і виробничий потенціал реставраційної галузі дозволяє робити оптимістичні прогнози щодо реалізації головної мети – збереження і передача наступним поколінням національної культурної спадщини у відповідності до вимог світових стандартів, хартій. Збереження та відродження пам’яток триває. На черзі –  храм хрестителя Київської Русі князя Володимира – Десятинна церква, місце козацького героїзму Берестечко, Шевченківський національний заповідник у Каневі.
      Це – одна із передумов нашого шляху в майбутнє.

 

З глибокою повагою           М.Орленко