Театральне життя в Одесі веде свою історію з перших днів існування міста. Збудований у 1809-       1810 рр. перший міський театр повністю згорів 1873 р.  І ось вже понад 115 років усі захоплюються красою Одеської опери, зведеної за проектом видатних австрійських архітекторів Ф.Фельнера і Г.Гельмера у 1884-1887 рр.
   Розкішну будівлю по вул. Рішельєвській сучасники назвали “театром-казкою”. Велична споруда із залою на 1600 глядацьких місць поєднує в собі елементи трьох стилів: віденського барокко, італійського ренесансу та французького рококо. Багато скульптур, ліплення, оздоби та інших декоративних елементів: тільки у самому приміщенні театру скульптур і барельєфів близько 200. На стінах, стелі, колонах, уздовж сходів стоять, сидять, звисають голопузі амурчики і путті, атланти, музи, сатири. Задля створення національного колориту в нішах на фасаді встановлено погруддя діячів вітчизняної культури М.Глінки, О.Пушкіна, М.Гоголя, О.Грибоєдова, які уособлюють види мистецтва: музику, поезію, комедію і драму.
    Найпрекрасніша частина будівлі – зал для глядачів, розкішно прикрашений різними ліпними орнаментами з тонкою позолотою. Особливий інтерес викликає стеля. У основу її композиції встановлені чотири картини художника Ф.Лефлера у вигляді медальйонів. На них зображені сцени з творів Шекспіра: “Гамлет”, “Сон в літню ніч”, “Зимова казка” і “Як вам це сподобається”.
    Вражає витонченістю ажурних деталей велика люстра в центрі стелі. Це одна з визначних пам‘яток театру. Півтори тонни – такою була вага старої люстри. Дві тонни двісті кілограм – вага нинішньої. Вона – точна копія люстри, яка прикрашала зал нового театру в 1887 р. А важче тому, що виготовлена з міцніших сплавів.
    У залі багато різноманітних ліпних прикрас. З особливою витонченістю виконане ліплення в ярусах, бічних вестибюлях і уздовж проходів, що ведуть до лож. Оригінально і винахідливо зроблені всілякі світильники, канделябри і орнаменти бронзових інкрустацій. Мабуть, ні в одному театрі немає виготовленої з таким смаком завіси, ескіз якої створив найбільший театральний художник А.Головін. Унікальна акустика дозволяє доносити в будь-який куточок залу навіть шепіт.
    Одеський театр опери, другий за красою у Європі пiсля Вiденського, чув спiви Шаляпiна, Карузо i Собiнова, бачив виступи Заньковецької, Дункан та Крушельницької, тут диригували Чайковський і Римський-Корсаков, на цій, одній з п‘яти найвеличніших сцен світу, танцювали Уланова і Плисецька та багато ін.
   На жаль, час та природна стихія поволі руйнували споруду. Щоправда, вперше реставратори з‘явилися в Одеському оперному театрі через 13 років після його здачі. Пов‘язано це  з тим, що споруджено театр було на ненадійних лесових ґрунтах, які на той час були ще мало досліджені. Тож не дивно, що перші тріщини в будівлі з'явилися ще тоді, коли будівельники тільки завершували мурувати стіни.
   Вже у 1900 р. з‘явилися перші серйозні деформації та розломи. Тому наступного року були виконані роботи з розширення і укріплення фундаментів. Однак і в подальші роки приміщення продовжувало “рухатися”. А в березні 1925 р. на Оперний звалилася нова напасть: під час пожежі згоріла сцена з декораціями, обгоріло витончене ліплення в глядацькому залі, оксамит партеру і лож. На стелі загинули мистецькі полотна. Проте вже за рік одесити повернули улюблений театр до життя, відновивши те, що пошкодив вогонь.
   Першу ж серйозну спробу укріпити приміщення зробили у 1955 р. Але використаний тоді метод силікатизації (коли в порожнини в ґрунтах під будівлею закачують спеціальний силікатний розчин) виявився неефективним. І воно продовжувало тріщати по швах.
    Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Одеському оперному почала загрожувати повна руйнація. Здебільшого через просадку лесових ґрунтів під фундаментом і нерівномірне навантаження на нього. Деформації в конструкціях і розломи, яких “нажила” споруда, призвели її до аварійного стану: будівля була вже настільки помережена павутиною тріщин, що лише викликала здивування: як вона досі стоїть?
    Під плином часу приміщення розділилося на 36 різних блоків, кожен з яких міг зруйнуватися в будь-який час. Нахил будівлі у бік моря досягав 20 см., а ширина розкриття тріщин сягала 6 см. Балки перекриттів другого й третього ярусів зсунулися і осіли на 30 см.
    Внаслідок проведених у 1998-2001 рр. робіт по укріпленню фундаментів реставраторам вдалося перенести вагу опорних стін (понад 52 тис. т) на 1800 залізобетонних паль, що дозволило припинити подальшу деформацію будівлі. Фактично театр поставили на новий фундамент.
    Також реставраторами корпорації було укріплено і міжповерхові перекриття. Усі тріщини прошили і скріпили арматурними стрижнями, залили спеціальним розчином. Все це в комплексі створило жорстку конструкцію всієї будівлі й нині їй не страшні навіть землетруси.
    Багато уваги приділяється стабілізації та оновленню декоративно-художнього оздоблення приміщень, адже чимало елементів (близько 60 %) було втрачено.
    Істотні зміни відбулися у сценічній частині будівлі, стіни якої звільнили від важкого застарілого обладнання. Замість нього змонтують легке компактне й сучасне. Старий громіздкий ліфт замінили легким підйомником, і сцена розширилася на 150 кв. м (була 500 кв. м).
    В оновленому театрі передбачені й деякі зміни. Не можна, наприклад, було залишити на рівні 60-х рр. кондиціювання, електропроводку, вентиляцію, опалення. Їх замінять і ця інженерія буде максимально захована в підлогу в спеціальні канали. Тобто разом із красивою спорудою глядачі й актори отримають значно вищий рівень комфорту.
    Сьогодні роль домінанти історико-архітектурного центру Одеси виконує надзвичайної краси споруда Одеського Державного Академічного театру опери та балету. Вона “звучить” яскраво й виразно у застиглій музиці навколишньої архітектури і вабить до себе, як і століття тому.