Центральний залізничний вокзал. Cтанція “Київ-Пасажирський”

    Реконструкція корпорацією “Укрреставрація” станції “Київ-Пасажирський” Центрального залізничного вокзалу стала найбільшим будівельним проектом України – і за розмахом робіт, і за сумами, які в цей об’єкт вкладалися.
   Спочатку майже на тому місці, де знаходиться Залізничний вокзал, був старий вокзал в традиціях київської неоготики. Новий вокзал, збудований 1932 р. за проектом відомого архітектора О.Вербицького, значно перевершив стару будівлю за своїми масштабами і виразністю архітектури, і одразу зайняв помітне місце в архітектурному вигляді Києва. Він став символом “нової архітектури радянської доби” і тоді цілком відповідав запитам часу.
   Під час ІІ світової війни вокзал підірвали німці, і з того часу конструкції будівлі знаходились в аварійному стані. Виникла необхідність підсилення конструктивних елементів, вимагали реставрації ліпні прикраси і живопис в інтер’єрі. Через постійну вібрацію споруда вокзалу втратила до 40 % несучої здатності, тому потребувала додаткового укріплення.
   Згодом пропускна спроможність вокзалу, сервісне обслуговування та інтер’єри застаріли. Розмови про необхідність розвантаження цього важливого для всієї України транспортного терміналу велися віддавна. Адже місто починається саме звідси – це своєрідна візитка не лише Києва, а всієї України. Щодня через Центральний залізничний вокзал проходять понад        500 тис. киян та гостей столиці, близько 200 поїздів, – тож київський вокзал мусив відповідати кращим європейським зразкам.
   Перед реставраторами стояло складне завдання – перетворити стару будівлю в сучасний вокзал, який би відповідав столичному рівню, враховуючи те, що будівля вокзалу – це пам’ятка архітектури. А це вимагало від спеціалістів корпорації особливого підходу до збереження унікального архітектурного ансамблю.
   Спираючись на архівні матеріали, що збереглися, спеціалісти-реставратори прийняли рішення виконувати фасади в стилі псевдомодерна, зберігши стиль українського барокко і модерна в інтер’єрах. Сірий колір фасаду не змінився, але повністю був оновлений: тинькування, яке нашарувалося на фасадах споруди за      6 попередніх ремонтів, зняли. Таким чином, ззовні головну будівлю було приведено до вигляду 1936 р., тобто відповідно до первісного проекту О.Вербицького.
   Реставратори також передбачили підсилення несучих конструкцій цокольної частини, стін, колон і перекриттів вокзалу, взявши їх в бетонну “сорочку”. Також було замінено парапетну частину покрівлі, укріплено дах.
   У незадовільному стані перебував й живопис в інтер’єрах. В процесі реставрації відновили не лише існуючий живопис, а й виконали живопис в картушах за нереалізованим проектом Вербицького. Тепер світлий мармур панелей, темний граніт чи лабрадорит колон, мозаїчні гранітні підлоги залів очікування, золочені масивні люстри, декоративні ліпні деталі і живопис практично повністю відповідають авторським задумам. Також знято і стару радянську символіку – замість неї зроблено підсвічення, що візуально піднімає трохи занизьку, як для людного місця, стелю.
   Та задача полягала не лише в тому, щоб вирішити архітектуру споруди та її інтер’єри, головне – створити комфортні умови для пасажирів. Виконання цієї умови пов’язано з низкою складнощів, обумовлених конструктивними особливостями будівлі, – при опорядженні інтер’єрів необхідно було “сховати” всі комунікації, сучасні системи кондиціювання та вентиляції.
   Споруду діючого вокзалу повністю відреставрували за 7 місяців. Її “начинили” сучасним технічним оснащенням. У 4-х залах встановили ескалатори з виходом до переходу та підземних камер схову. Платформи замостили фігурною плиткою, замінили металеві конструкції й покриття навісів, поставили турнікетні огорожі. Збудували і новий підземний пасажирський тунель завширшки 12 м від приміського вокзалу до електровагоноремонтного заводу з виходами на платформи вокзалу та підсиленими гідравлічними ліфтами для інвалідів.
   Основна проблема при реконструкції всього комплексу залізничного вокзалу – надзвичайно стислі терміни виконання робіт в умовах діючого підприємства, тобто без зупинки, чи зменшення пасажиропотоку. Вона вирішувалась шляхом додаткового залучення висококваліфікованих кадрів з різних реставраційних підрозділів корпорації “Укрреставрація”, що знаходяться в багатьох регіонах України. Таким чином на той момент вирішувалась проблема підтримки кращих кадрів та збереження інтелектуального потенціалу єдиної в Україні потужної спеціалізованої реставраційної організації.
   Та основний об’єм робіт було виконано силами реставраторів ЗАТ “Київська МСНРПВМ” під безпосереднім керівництвом Ю.А.Колесника, який здійснював контроль і керівництво над понад                   50 субпідрядними організаціями. Тільки завдяки його високій професійності, надзвичайно великому практичному досвіду, ініціативі, високій відповідальності та організаторським здібностям вдалося виконати весь об’єм робіт у надзвичайно стислі терміни (за 7 місяців, з лютого по серпень 2001 р., освоєно 115 млн. грн.). Всі виробничі завдання, як показала Державна приймальна комісія, були виконані на високому професійному рівні.
   До 10-річниці Незалежності України реконструкцію київського вокзалу – залізничних воріт нашої столиці – було завершено.