Протягом 2003 р. основні сили корпорації “Укрреставрація” були зосереджені на об’єкті державного значення – пам’ятці архітектури та монументального мистецтва – будинку архітектора В.Городецького по вул. Банковій, 10. Розпочата 2001 р. комплексна реконструкція та реставрація будинку, вже завершена. Як для проектантів, так і для реставраторів цей об’єкт виявився багатостраждальним, адже перед реставрацією перебував він у жахливому стані.
   Будинок зведений у 1901-1903 рр. за проектом відомого київського архітектора В.Городецького як його приватний будинок, частина приміщень призначалася під прибуткові квартири.
   Проте місце побудови було обрано далеко не найкраще. Знаний архітектор, окрім демонстрації можливостей бетону, хотів здивувати киян і гостей не лише складністю і красою самого будинку, а й тим, що таке архітектурне диво можна звести в дуже складних гідрогеологічних умовах – на краю схилу над Козячим болотом, де ніхто не будувався.
   Уперше на території Російської імперії тоді було застосовано буронабивні палі А.Страуса. Пройшовши ними зсувні ґрунти наскрізь, Городецький поставив на 50 палях лише півбудинку, а решту – на стрічкові фундаменти.
   Через неоднорідність фундаментів споруда з часом, кажучи побутовою мовою, “роз’їхалась” і тріснула навпіл: бік на Банковій нахилився на 38 см, а той, що на вул. І.Франка – на 10 см. Руйнувалися скульптури на фасаді, від деформації стін осипалася внутрішня    ліпнина. Старовинні каміни настільки відхилилися, що їх врятувало від падіння хіба що “приковування” до стін. Ледве трималися перекриття, до 60 % ліпнини в інтер’єрах було втрачено, скульптури на фасадах були повністю в тріщинах з частковою втратою деяких елементів.
   В результаті проведених реставраційних заходів корпорацією “Укрреставрація” – були підсилені й оновлені фундаменти. По всьому периметру споруди встановили 177 паль на глибину від 8 до 21 м, кожна прийняла на себе 40-тонне навантаження. Потім вирівняли будинок – “зшили” його горизонтальними палями, стінам зробили “підтяжку”, посилили арматурним каркасом, тріщини заін’єктували. Дерев’яні балки внутрішніх перекриттів замінили на бетонні.
   Скульптури з бетону, що на фасаді будинку, “запломбували”: вийняли з них по шматочку роз’їдене корозією сталеве армування і замінили нержавіючою сталлю. Але повністю замінити каркаси було неможливо. Їх законсервували, щоб років за 20 провести профілактичні роботи.
   Помпезності в інтер’єрах будинку Городецького немає. Насичені скульптурним оздобленням на теми полювання значно реалістичного характеру, вони доповнені мальовничими панно з зображенням сцен тваринного світу.
   В процесі реконструкції вдалося знайти первісні пофарбування інтер’єрів, під шаром побілки виявили  живопис – 6 нових картин. На сходовому майданчику було віднайдено залишки живопису, які тепер відреставровано. Збереглися каміни високохудожньої роботи з полив’яними майоліковими кахлями, художній метал. Відкопали й 1,5 поверхи будинку, які останні 50 років були засипані землею – отже нині споруда має такий вигляд як і 100 років тому. 
   Та найскладнішим для реставраторів виявилось пристосувати цей невеликий за площею історичний будинок під Державну резиденцію. Наприклад, аби сховати необхідні комунікації в підлозі, її довелося підняти на 40 см. А найнеобхіднішу річ – кондиціонери – заховати під вікнами, за ажурними ґратами, вентиляційну систему на фасаді будинку можна роздивитися лише зблизька: це невеличкі отвори-сніжинки. Встановили і додаткові ліфти, механізували подачу харчів з підвалу тощо. Проклали усі необхідні комунікації, влаштували комфортність, подбали й про безпеку і забезпечили для першої особи України та його поважних гостей увесь побут за протоколом.
   Для вивільнення додаткових площ розширили арки, що з’єднували хазяйську спальню, дитячу й кімнату гувернантки. Отже, на кожному з п’яти поверхів з’явилась велика зала приблизно в 100 кв. м. На третьому, де мешкав Городецький, тепер розташують прес-центр, на четвертому – залу переговорів, на п’ятому – залу для прийомів.
   Вдалося також реалізувати задум Городецького щодо благоустрою території навколо будинку з садом каменів, невеличким каскадним озером та фонтаном з вечірнім підсвіченням.
   Загалом, як для резиденції, простору замало, проте інтер’єри неповторні, вишукані й водночас оригінальні. Нині у Києві важко знайти складнішу за архітектурою, насиченістю декору й функціональністю споруду.