Я радий вітати вас на веб-сайті корпорації “Укрреставрація” – провідної організації в державі з реставрації пам'яток, яка бере безпосередню участь у відродженні видатних святинь України. За часи свого існування корпорація багатим досвідом, кропіткою працею та високим рівнем майстерності здобула визнання не лише в Україні, а й за її межами.

            Досягнення людства в галузі науково-технічного прогресу породили безліч складних філософських і загальнолюдських проблем. Людство нарешті підійшло до розуміння того Факту, що цивілізованість суспільства визначається не лише рівнем його науково-технічного розвитку, а й мірою усвідомлення суспільством своєї людської суті, а відтак і ставленням його до надбань минулих поколінь. Уроки історії свідчать про те, що рівень розвитку суспільства знаходиться в прямій залежності від ставлення до історико-культурної спадщини, адже "хто не знає і не шанує свого минулого, той не має права на майбутнє".

           Нині в Україні під охороною держави перебуває понад 130 тисяч пам'яток: 58 тисяч – археології, 49,5 тисячі – історії, 5,6 тисячі – монументального мистецтва, понад 16 тисяч – архітектури і містобудування. З них понад 3,5 тисячі це пам'ятки національного значення. Два архітектурних заповідника – Софія Київська і Києво-Печерська Лавра з ансамблями своїх споруд та історичний центр міста Львова внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

            На жаль, часові все підвладне: він знищив чимало видатних пам'яток минулого, що стали жертвами землетрусів, воєн, політичних режимів. Та починаючи з прадавніх часів, людство завжди цікавилось своїм минулим і майбутнім, намагаючись збагнути сьогодення і визначити своє місце в ньому, бо все найцінніше, що дійшло до нас через віки, ми мали зберегти, щоб найкращі традиції минулого не відходили у безвість. Йдеться про збереження історичної пам'яті. І саме на нас – реставраторів – покладена ця почесна і відповідальна місія. Головний принцип реставрації в усьому світі – це консервація об'єктів від подальшого руйнування, мінімальне втручання в першооснову пам'ятки, тому найголовніше наше завдання не допустити втрати пам'ятки, а відновлюючи та реставруючи – не спотворити її, зберігши все для прийдешніх поколінь.

           Сьогодні світовою спільнотою визнаний цілий ряд міжнародних правових документів в галузі охорони та реставрації пам'яток, які є основою і обґрунтуванням проведення реставраційних та консерваційних робіт: Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеціанська хартія. 1964 рік), кодекс Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць, Паризька конвенція про захист всесвітньої і природної спадщини 1972 року, Гранадська конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 року, Міжнародна хартія з охорони історичних міст (Вашингтонська хартія. 1987 рік), Міжнародна хартія з охорони археологічної спадщини (Лозаннська хартія. 1990 рік), Хартія архітектурної спадщини (Московська хартія. 1996 рік), Міжнародна хартія з охорони традиційної архітектурної спадщини (Стокгольмська хартія. 1998 рік), Міжнародна хартія з охорони та реставрації архітектурно-містобудівної спадщини (Краківська хартія. 2000 рік), Ризька хартія з аутентичності та реконструкції історичних об'єктів в контексті збереження культурної спадщини (2000 рік) та ряд інших документів. Тож визнаючи стратегічним завданням входження української держави до європейського співтовариства, ми маємо докласти зусиль щодо приведення національної пам'яткоохоронної галузі до рівня цих світових стандартів.

            Як не прикро це усвідомлювати, та доля культурного надбання сьогодні залишається не менш трагічною, ніж раніше. Кожна п'ята пам'ятка – в аварійному або незадовільному технічному стані, а економічні фактори сьогодення часто призводять до спотворення старих будівель невдалими перебудовами і надбудовами, до будівництва на місці знесених історичних об'єктів нових споруд, які руйнують масштабність і характер історичного середовища. Протидією комерційному механізму руйнування історичного середовища в Україні має стати розроблена нормативно-правова, законодавча база, яка регулюватиме процеси реконструкції і нового будівництва. З розвитком охоронно-реставраційної сфери пам'яток прийшло усвідомлення необхідності мати справи не з поодинокими історичними об'єктами, а з містобудівними комплексами, історико-культурним середовищем, збереження якого стало найактуальнішою проблемою сьогодення.

           Проголошення Незалежності України повернуло нас до витоків християнської ідеї і примусило згадати свої святині, зруйновані та понівечені в роки “войовничого атеїзму” бурхливого ХХ століття. Знищили, передусім, ті споруди, які були віхами національної історії та культури. У грудні 1995 року виходить Указ Президента України "Про заходи щодо відтворення видатних пам'яток історії та культури" і його розпорядження від 27 січня 1996 року "Про першочергові заходи щодо відбудови комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору Києво-Печерської Лаври у м. Києві”. Відтворення двох найвидатніших святинь – Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору Києво-Печерської Лаври – стало державним пріоритетом і розглядалось як завдання культурного значення.